Перейти до вмісту

circa AD 48–96

Letters to the Churches

Paul and other apostles write to strengthen, correct, and encourage the scattered churches across the Roman world.

2,767 віршів · 21 книг охоплено

Вірші цього періоду

Фільтрувати за книгою
  1. через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р.

  2. Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!

  3. Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні.

  4. А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

  5. щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми!

  6. А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі,

  7. не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.

  8. А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці!

  9. Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,

  10. для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це?

  11. Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

  12. Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас?

  13. Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

  14. Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця.

  15. Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

  16. не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога.

  17. І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є.

  18. Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його,

  19. скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа!

  20. Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

  21. Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

  22. бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

  23. Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости,

  24. а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

  25. Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м.