Перейти до вмісту

circa AD 48–96

Letters to the Churches

Paul and other apostles write to strengthen, correct, and encourage the scattered churches across the Roman world.

2,767 віршів · 21 книг охоплено

Вірші цього періоду

Фільтрувати за книгою
  1. Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.

  2. А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.

  3. Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорбо́ту, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були́ ми обтяжені, так що ми не наді́ялися навіть жити.

  4. Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,

  5. що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й поклада́ємося, що й ще визволить Він,

  6. як поможете ра́зом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма́, багато-хто дяку складали за нас.

  7. Бо це нам хвала́, — сві́дчення нашого сумління, що в святості й чистості Божій, не в тілесній мудрості, але в Божій благода́ті жили́ ми на світі, особливо ж у вас.

  8. Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіва́юсь, що ви й до кінця зрозумієте,

  9. як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.

  10. І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви благода́ть удру́ге,

  11. і через вас перейти в Македонію, а з Македонії зно́ву прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпрова́дили.

  12. Маючи за́дум такий, чи я чини́в легковажно? Чи те, що заду́мую, за тілом задумую, щоб було в мене і „Так, так“, і „Ні, ні?“

  13. Але вірний Бог, що наше слово до вас не було „Так“ і „Ні“.

  14. Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідували, я й Силуа́н, і Тимофій, не був „Так“ і „Ні“, але в Нім було „Так“.

  15. Скільки бо Божих обі́тниць, то в Ньому „Так“, і в Ньому „Амінь“, — Богові на славу через нас.

  16. А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намасти́в, — то Бог,

  17. Який і запечатав нас, і в наші серця дав завда́ток Духа.

  18. А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи́ вас, не прийшов у Кори́нт дотепе́р,

  19. не тому́, ніби ми беремо́ вла́ду над вашою вірою, але вашої радости помічники ми, — бо ви всто́яли вірою!

  20. А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

  21. Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в?

  22. І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас!

  23. Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

  24. А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас.

  25. До́сить такому кара́ння того, що від багатьох,