Перейти до вмісту

circa AD 48–96

Letters to the Churches

Paul and other apostles write to strengthen, correct, and encourage the scattered churches across the Roman world.

2,767 віршів · 21 книг охоплено

Вірші цього періоду

Фільтрувати за книгою
  1. Але чле́ни тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.

  2. А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,

  3. а нашим пристойним того не — потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,

  4. щоб поді́лення в тілі не було́, а щоб чле́ни одна́ково дбали один про о́дного.

  5. І коли те́рпить один член, то всі чле́ни з ним те́рплять; і коли один член пошано́ваний, то всі члени з ним тішаться.

  6. І ви — тіло Христове, а зосібна — ви чле́ни!

  7. А інших поставив Бог у Церкві поперше — апо́столами, подруге — проро́ками, потрете — учителя́ми, потім дав сили, також да́ри вздоро́влення, допомо́ги, управлі́ння, різні мови.

  8. Чи ж усі апо́столи? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?

  9. Чи ж усі мають да́ри вздоро́влення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясня́ють?

  10. Тож дбайте ре́вно про ліпші да́ри́, а я вам покажу́ путь іще кращу!

  11. Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!

  12. І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!

  13. І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!

  14. Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,

  15. не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

  16. не радіє з неправди, але тішиться правдою,

  17. усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!

  18. Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.

  19. Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;

  20. коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

  21. Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.

  22. Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.

  23. А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!

  24. Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше — щоб пророкува́ти.

  25. Як гово́рить хто чужою мовою, той не лю́дям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом говорить таємне.