circa 1900–1700 BC

Jacob, Joseph & Egypt

Jacob wrestles with God and becomes Israel; Joseph is sold into slavery yet rises to save the world from famine.

840 віршів · 1 книга охоплена

Вірші цього періоду

Порядок Писання За датою
  1. Буття 31:20бл. 1739 до н. е.

    І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

  2. Буття 31:21бл. 1739 до н. е.

    І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

  3. Буття 31:22бл. 1739 до н. е.

    А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

  4. Буття 31:23бл. 1739 до н. е.

    І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

  5. Буття 31:24бл. 1739 до н. е.

    І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

  6. Буття 31:25бл. 1739 до н. е.

    І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

  7. Буття 31:26бл. 1739 до н. е.

    І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

  8. Буття 31:27бл. 1739 до н. е.

    Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

  9. Буття 31:28бл. 1739 до н. е.

    І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

  10. Буття 31:29бл. 1739 до н. е.

    Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

  11. Буття 31:30бл. 1739 до н. е.

    А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“

  12. Буття 31:31бл. 1739 до н. е.

    And Jacob answered and said to Laban, Because I was afraid: for I said, Peradventure thou wouldest take by force thy daughters from me.

  13. Буття 31:32бл. 1739 до н. е.

    А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок! При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

  14. Буття 31:33бл. 1739 до н. е.

    І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

  15. Буття 31:34бл. 1739 до н. е.

    А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.

  16. Буття 31:35бл. 1739 до н. е.

    А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.

  17. Буття 31:36бл. 1739 до н. е.

    І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

  18. Буття 31:37бл. 1739 до н. е.

    що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.

  19. Буття 31:38бл. 1739 до н. е.

    Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

  20. Буття 31:39бл. 1739 до н. е.

    Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.

  21. Буття 31:40бл. 1739 до н. е.

    Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

  22. Буття 31:41бл. 1739 до н. е.

    Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

  23. Буття 31:42бл. 1739 до н. е.

    Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.

  24. Буття 31:43бл. 1739 до н. е.

    І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

  25. Буття 31:44бл. 1739 до н. е.

    А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.