Біблійні вірші про Jacob

І сповнились дні її, щоб родити, — і ось близнюки в утробі її.

І вийшов перший червонуватий, увесь він — немов плащ волосяний. І назвали ймення йому: Ісав.

А потім вийшов його брат, а рука його трималася п'яти Ісава. І назвав ім'я́ йому: Яків. А Ісак був віку шостидесяти літ, коли народились вони.

І зварив був Яків ї́жу, а з поля прибув Ісав, і змучений був.

І сказав Ісав до Якова: „Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я“. Тому то назвали ймення йому: Едом.

А Яків сказав: „Продай же нині мені своє перворідство“.

І промовив Ісав: „Ось я умираю, — то нащо ж мені оте перворідство?“

А Яків сказав: „Присягни ж мені нині“. І той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову.

І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє.

І сталося, що зостарівсь Ісак, і зате́мнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: „Мій сину!“ А той відказав йому: „Ось я!“

І промовив до нього Ісак: „Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї...

А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здо́бич мисливську.

І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю́, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру“.

А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.

А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: „Ось я чула, як твій ба́тько казав до Ісава, брата твого, говорячи:

„Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю“.

А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу́ тобі.

Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.

І принесеш батькові своєму, і бу́де він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю“.

І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: „Таж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький!

Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокля́ття, а не благослове́ння“.

І сказала йому його мати: „На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені“.

І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачни́й, як любив його ба́тько.

I взяла Ревека гарні вбрання́ свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.

А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.