Bethel

А звідти він рушив на го́ру від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, — Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикли́кав Господнє Ймення.

І пішов він в мандрівки свої від Неґеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм,

І назвав він ім'я́ тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було Луз.

Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.

І сказав Бог до Якова: „Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм“.

І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю́ я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я“.

І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь наро́д, що був з ним.

І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут.

І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.

І він рушив із Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи.

І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них, говорячи: „Підіть, і ви́відайте цей Край“. І пішли ті му́жі, і вивідали той Ай.

І послав їх Ісус, і пішли вони на за́сідку, та й засіли між Бет-Елом та між Аєм, із за́ходу від Аю. А Ісус ночував тієї ночі серед наро́ду.

І взяв він коло п'яти тисяч чоловіка, і поставив їх як за́сідку між Бет-Елом та між Аєм з за́ходу міста.

І не полишився ніхто в Аї та в Бет-Елі, хто не погнався б за Ізраїлем. І позоста́вили вони місто відчи́неним, та й гналися за Ізраїлем.

цар єрихонський один, цар гайський, що з боку Бет-Елу, один,

І вийшов жеребок для Йо́сипових синів: від єрихонського Йорда́ну до єрихонської води на схід пустиня, що тягнеться від Єрихону по горі до Бет-Елу.

І виходить вона з Бет-Елу до Луз, і перехо́дить до границі Арки до Атароту,

А звідти перехо́дить та границя до Лузу, до кра́ю Лузу на пі́вдень, це — Бет-Ел. І схо́дить та границя до Атрот-Аддару на го́ру, що з пі́вдня до до́лішнього Бет-Хорону.

і Бет-Гаарава, і Цемараїм, і Бет-Ел,

І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.

І сиділа вона під Дево́риною Па́льмою, між Рамою та між Бет-Елом в Єфре́мових гора́х, а Ізраїлеві сини прихо́дили до неї на суд.

І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“ І сказав Господь: „Юда спе́реду“.

І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і по́стили того дня аж до вечора. І прине́сли вони цілопа́лення та мирні жертви перед Господнім лицем.

І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, — коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.