Перейти до вмісту

circa AD 48–96

Letters to the Churches

Paul and other apostles write to strengthen, correct, and encourage the scattered churches across the Roman world.

2,767 віршів · 21 книг охоплено

Вірші цього періоду

Фільтрувати за книгою
  1. І вірний Господь, що зміцнить вас і збереже від лукавого.

  2. А про вас покладаємо надію на Господа, що й чините ви, і чинити бу́дете те, що наказуємо вам.

  3. Госпо́дь же нехай серця ваші спряму́є на Божу любов та терпеливість Христову!

  4. А ми вам наказуємо, браття, Ім'я́м Господа Ісуса Христа, щоб ви цура́лися кожного брата, що живе по-леда́чому, а не за переда́нням, яке прийняли́ ви від нас.

  5. Самі бо ви знаєте, як належить наслідувати нас. Бо ми поміж вами не си́дні справля́ли,

  6. і хліба не їли ні в ко́го даремно, але в перевто́мі й напру́женні день і ніч працювали, щоб не бути ніко́му із вас тягаре́м,

  7. не тому́, щоб ми вла́ди не мали, але щоб себе за взірця́ дати вам, щоб нас ви наслідували.

  8. Бо коли ми в вас перебува́ли, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, — нехай той не їсть!

  9. Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-леда́чому, — нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять.

  10. Таким ми наказуємо та благаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мо́вчки вони працювали та власний хліб їли.

  11. А ви, бра́ття, не вто́млюйтеся, коли чините добре.

  12. Коли ж хто не послухає нашого слова через цього листа, заува́жте того, і не майте з ним зносин, щоб він був посоромлений.

  13. Та не майте його за неприятеля, а навчайте, як брата.

  14. А Сам Госпо́дь миру нехай за́вжди дасть вам мир усяким способом. Госпо́дь з вами всіма́!

  15. Привіт вам моєю рукою Павловою, — це править за знака в усякім листі. Так пишу́ я.

  16. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами всіма́! Амі́нь.

  17. Павло, апо́стол Христа Ісуса, з волі Бога, Спасителя нашого й Христа Ісуса, надії нашої,

  18. до Тимофі́я, щирого сина за вірою: благода́ть, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого!

  19. Як я йшов у Македо́нію, я тебе вблага́в був позостатися в Ефе́сі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки,

  20. і не зверта́ти уваги на ви́гадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки́, ніж збудува́ння Боже, що в вірі воно.

  21. Ціль же нака́зу — любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри.

  22. Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомо́вність, —

  23. вони забажали бути вчителями Зако́ну, — та не розуміли ні того, що́ говорять, ні про що запевня́ють.

  24. А ми знаємо, що добрий Зако́н, коли хто зако́нно вживає його,

  25. та ві́дає те, що Зако́н не покладений для праведного, але для беззако́нних та для неслухня́них, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для знева́жників батька та зневажників матері, для душогубців,