Біблійні вірші про Patriotism

¶ Pray for the peace of Jerusalem: they shall prosper that love thee.

Peace be within thy walls, and prosperity within thy palaces.

Нехай посоро́млені бу́дуть, і хай повідступа́ють назад усі ті, хто Сіона нена́видить!

Бодай стали вони, як трава на даха́х, що всихає вона, поки ви́росте,

Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!

Вклоняюсь до храму святого Твого, і сла́влю Іме́ння Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звели́чив Ти був над усе Своє Йме́ння та слово Своє!

Удень, як взива́ю, почуєш мене, підбадьо́рюєш силою душу мою!

Усі зе́мні царі прославля́ть Тебе, Господи, бу́дуть, бо почують вони слово уст Твоїх,

і бу́дуть співати про Господні доро́ги, бо слава Господня велика,

бо високий Госпо́дь, — але бачить низько́го, а гордого Він пізнає́ іздале́ка!

Не буду мовчати я ради Сіо́ну, і ради Єрусалиму не буду спокі́йний, аж поки не ви́йде, як ся́йво, його праведність, а спасі́ння його — як горю́чий світи́льник!

І леге́нько ліку́ють нещастя наро́ду Мого, говорячи: „Мир, мир“, — а миру нема!

Через нещастя дочки́ народу мого́ знещасли́влений я, і міцно страхіття мене обняло.́

Чи немає бальза́му в Ґілеа́ді? Чи ж немає там лі́каря? Чому нема ви́лікування для до́ньки наро́ду Мого́?

Ой, коли б на пустині нічлі́г подорожніх я мав, тоді б я покинув наро́да свого, і пішов би від них, бо вони перелю́бники всі, збори зра́дників!

Вони напина́ють свого язика́, немов лука свого́, для неправди, міцні́ють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!

Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —

наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!

Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!

Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.

У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!

До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!

Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!

Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.

Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.