Від Марка 14:17-72

Від Марка 14:17-72

17
А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.
18
І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
19
Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
20
А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
21
Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
22
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
23
І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
24
І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
25
Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
26
А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.
27
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
28
По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
29
І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
30
Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
31
А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.
32
І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
33
І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
34
І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
35
І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
36
І благав Він: „Авва -Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
37
І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
38
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
39
І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
40
А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
41
І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
42
Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.
43
І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
44
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
45
І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.
46
Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.
47
А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
48
А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
49
Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
50
Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.
51
Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
52
Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
53
А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
54
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
55
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
56
Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
57
Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
58
„Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
59
Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.
60
Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
61
Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
62
А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
63
Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
64
Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
65
Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.
66
А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
67
і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
68
Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
69
Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
70
І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
71
А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
72
І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
Читати повний розділ 14
Settings

Reading Style

Typeface

Font Size 19px

Reading Width 45 chars

Options