Перейти до вмісту

circa 800–400 BC

The Hebrew Prophets

God speaks through Isaiah, Jeremiah, and the minor prophets—calling Israel to repentance and foretelling the coming Messiah.

3,706 віршів · 14 книг охоплено

Вірші цього періоду

Фільтрувати за книгою
  1. Авакум 2:16бл. 626 до н. е.

    ти наси́тишся га́ньбою більше, як славою. Пий також ти, та показуй свій сором! На тебе обе́рнеться ке́ліх прави́ці Господньої, га́ньба ж на славу твою!

  2. Авакум 2:17бл. 626 до н. е.

    Бо наси́лля твоє над Ліва́ном на тебе спаде́, а грабу́нок худоби зламає тебе за кров лю́дську, та за насилля над кра́єм, над містом та над усіма́, хто ме́шкає в ньому.

  3. Авакум 2:18бл. 626 до н. е.

    Яки́й дасть пожи́ток бовва́н, що його ви́різьбив творець його́, і ві́длив, і вчитель неправди, що творець його мав охоту чинити богів цих німих?

  4. Авакум 2:19бл. 626 до н. е.

    Горе тому́, хто дереву каже: „Збуди́сь“, мовчазли́вому каменю: „Зру́шся!“ Чи він буде навчати? Ось він срі́блом та золотом ви́кладений, але жо́дного духу в ньому нема!

  5. Авакум 2:20бл. 626 до н. е.

    А Господь у Своїм храмі святім, — мовчи перед обличчям Його, уся зе́мле!“

  6. Авакум 3:1бл. 626 до н. е.

    Молитва пророка Авакума, для співу на струнному при́ладі:

  7. Авакум 3:2бл. 626 до н. е.

    „Господи, зві́стку Твою я почув та й злякався! Господи, оживи Своє ді́ло в сере́дині років, у сере́дині літ об'яви́, у гніві про милість згада́й!

  8. Авакум 3:3бл. 626 до н. е.

    Бог іде від Теману, і Святий від Парану гори. Се́ла. Ве́лич Його́ вкрила небо, і слави Його́ стала повна земля!

  9. Авакум 3:4бл. 626 до н. е.

    А сяйво було́, наче со́няшне світло, промі́ння при боці у Нього, і там укриття́ Його поту́ги.

  10. Авакум 3:5бл. 626 до н. е.

    Перед обличчям Його́ морови́ця іде, а по сто́пах Його пнеться по́лум'я.

  11. Авакум 3:6бл. 626 до н. е.

    Став, — і землю Він змі́ряв, поглянув — і наро́ди затряс, — і попа́дали го́ри дові́чні, вікові́ похили́лись узгі́р'я. Путі Його вічні.

  12. Авакум 3:7бл. 626 до н. е.

    Я бачив наме́ти Куша́на під кривдою, тремтять покрива́ла мідія́нського кра́ю.

  13. Авакум 3:8бл. 626 до н. е.

    Чи на рі́ки, о Господи, Ти запала́в, чи на рі́ки Твій гнів? Чи Твоє пересе́рдя на море, що їздиш на ко́нях Своїх, на спасе́нних Своїх колесни́цях?

  14. Авакум 3:9бл. 626 до н. е.

    Лук твій голий, наги́й, напо́внений стріл сагайда́к. Се́ла. Ти рі́чками землю розсі́к.

  15. Авакум 3:10бл. 626 до н. е.

    Тебе вгледівши, го́ри дрижали, водяна́ течія́ потекла́, безо́дня свій голос дала́, зняла ви́соко руки свої.

  16. Авакум 3:11бл. 626 до н. е.

    Сонце й місяць спини́лися в мешка́нні своє́му при світлі Твоїх стріл, що літають при ся́йві блискучого спи́са Твого́.

  17. Авакум 3:12бл. 626 до н. е.

    У лю́ті ступав Ти землею, у гніві людей молоти́в.

  18. Авакум 3:13бл. 626 до н. е.

    Ти вийшов спасти Свій наро́д, спасти Помазанця Свого́. Ти з дому безбожного го́лову збив, обнажи́в Ти основу по шию. Се́ла.

  19. Авакум 3:14бл. 626 до н. е.

    Ти пробив його спи́сами го́лову кня́зя його́, як вони підняли́сь, щоб мене розпоро́шити; вони ті́шилися, немов мали поже́рти тає́мно убогого.

  20. Авакум 3:15бл. 626 до н. е.

    Ти кі́ньми Своїми по мо́рю топта́в, по во́дній великій грома́ді.

  21. Авакум 3:16бл. 626 до н. е.

    Я почув — і затремтіла утро́ба моя, задзвені́ли на голос цей гу́би мої, гнили́зна ввійшла́ в мої ко́сті, і тремчу́ я на місці своїм, бо маю чекати в споко́ї день у́тиску, коли при́йде наро́д, який має на вас наступа́ти.

  22. Авакум 3:17бл. 626 до н. е.

    Коли б фі́ґове дерево не зацвіло́, і не було́ б урожа́ю в виноградниках, обмани́ло зайня́ття оливкою, а поле ї́жі не вродило б, позникала отара з коша́ри і не стало б в обо́рах худоби, —

  23. Авакум 3:18бл. 626 до н. е.

    то я Го́сподом ті́шитись буду й тоді́, раді́тиму Богом спасі́ння свого́!

  24. Авакум 3:19бл. 626 до н. е.

    Бог Госпо́дь — моя сила, і чи́нить Він но́ги мої, як у ла́ні, і во́дить мене по висо́тах!“ Для дириґента хору на моїх стру́нних знаря́ддях.

  25. Софонія 1:1бл. 630 до н. е.

    Слово Господнє, що було́ до Софо́нії, сина Куші, сина Ґеда́лії, сина Амарії, сина Єзекі́ї, за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя.