Перейти до вмісту

circa 800–400 BC

The Hebrew Prophets

God speaks through Isaiah, Jeremiah, and the minor prophets—calling Israel to repentance and foretelling the coming Messiah.

3,706 віршів · 14 книг охоплено

Вірші цього періоду

Фільтрувати за книгою
  1. Єремія 1:1бл. 629 до н. е.

    Слова́ Єремі́ї, сина Хілкійїного, з священиків, що в Анато́ті, у Веніяминовому кра́ї,

  2. Єремія 1:2бл. 629 до н. е.

    що було́ до нього Господнє слово за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царюва́ння.

  3. Єремія 1:3бл. 629 до н. е.

    І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одина́дцятого року Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до ви́ходу Єрусалиму на вигна́ння в п'ятому місяці.

  4. Єремія 1:4бл. 629 до н. е.

    „І прийшло мені слово Господнє, гово́рячи:

  5. Єремія 1:5бл. 629 до н. е.

    Ще поки тебе вформува́в в утро́бі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра́, тебе посвятив, дав тебе за пророка наро́дам!

  6. Єремія 1:6бл. 629 до н. е.

    А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовля́ти не вмію, бо я ще юна́к!

  7. Єремія 1:7бл. 629 до н. е.

    Господь же мені відказав: „Не кажи: „Я юнак“, бо ти пі́деш до всіх, куди тільки пошлю́ Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу́.

  8. Єремія 1:8бл. 629 до н. е.

    Не лякайсь перед ними, бо Я бу́ду з тобою, щоб тебе рятува́ти, говорить Господь!

  9. Єремія 1:9бл. 629 до н. е.

    І простя́г Господь руку Свою, і доторкну́всь моїх уст та й до мене сказав: Ось Я дав в твої у́ста слова Мої!

  10. Єремія 1:10бл. 629 до н. е.

    Дивись, — Я сьогодні призна́чив тебе над наро́дами й царствами, щоб вирива́ти та бу́рити, і щоб губити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!

  11. Єремія 1:11бл. 629 до н. е.

    І було мені слово Господнє, гово́рячи: Що́ ти бачиш, Єреміє? А я відказав: Я бачу мигдале́ву галу́зку.

  12. Єремія 1:12бл. 629 до н. е.

    І сказав мені Господь: Ти добре бачиш, бо Я пильную Свого слова, щоб спра́вдилось воно.

  13. Єремія 1:13бл. 629 до н. е.

    І було мені слово Господнє подруге таке: Що́ ти бачиш? А я відказав: Я бачу кипля́че горня́, а пе́ред його зве́рнений з пі́вночі на південь.

  14. Єремія 1:14бл. 629 до н. е.

    І сказав мені Господь: З пі́вночі відкриється зло на всіх ме́шканців землі.

  15. Єремія 1:15бл. 629 до н. е.

    Бо ось Я покличу всі роди́ни царств на пі́вночі, — говорить Господь, — і вони поприхо́дять, і поставлять кожен свого трона при вході до єрусалимських брам, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдиних міста́х.

  16. Єремія 1:16бл. 629 до н. е.

    І бу́ду суди́тися з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули Мене, і кадили іншим бога́м, і вклонялись чина́м своїх рук.

  17. Єремія 1:17бл. 629 до н. е.

    А ти підпе́режеш сте́гна свої та й устанеш, і бу́деш говорити їм усе, що Я накажу́ тобі; не бійся перед ними, щоб Я не злякав тебе перед ними!

  18. Єремія 1:18бл. 629 до н. е.

    Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом тверди́нним, і залізним стовпо́м, і мідяними му́рами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його князі́в, проти його священиків та проти наро́ду цієї землі.

  19. Єремія 1:19бл. 629 до н. е.

    І будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе, бо Я із тобою, — говорить Господь, — щоб тебе рятува́ти!“

  20. Єремія 2:1бл. 629 до н. е.

    І було мені слово Господнє, гово́рячи:

  21. Єремія 2:2бл. 629 до н. е.

    „Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, говорячи: Так говорить Госпо́дь: Я згадав тобі ласку юна́цтва твого, ту любов, коли ти нарече́на була та за Мною ходила в пустині, в землі незасі́яній.

  22. Єремія 2:3бл. 629 до н. е.

    Ізраїль — то святість для Господа, поча́ток врожа́ю Його. Всі, що їли його, завини́ли, — зло при́йде на них, говорить Господь.

  23. Єремія 2:4бл. 629 до н. е.

    Послухайте слова Господнього, доме Яковів та всі ро́ди дому Ізраїля!

  24. Єремія 2:5бл. 629 до н. е.

    Так говорить Госпо́дь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддали́лись від Мене й пішли за марно́тою, і стали марни́ми?

  25. Єремія 2:6бл. 629 до н. е.

    І не спита́ли вони: де Госпо́дь, що нас ви́вів із кра́ю єгипетського, що прова́див Він нас по пустині, по землі степові́й, повній ям, по кра́ю сухому та те́мному, по кра́ю, що в ньому ніхто не ходив, і що там не осі́лась люди́на?