Біблійні вірші про Psalms

Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!

Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!

На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,

і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.

Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.

Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,

бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!

А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,

а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!

Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,

¶ To the chief Musician, even to Jeduthun, A Psalm of David. I said, I will take heed to my ways, that I sin not with my tongue: I will keep my mouth with a bridle, while the wicked is before me.

Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув.

Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи,

і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа!

Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються!

Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти.

Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав.

Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“.

Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці.

Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, —

справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні.

Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть,

бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене.

¶ To the chief Musician, A Psalm of David. Blessed is he that considereth the poor: the LORD will deliver him in time of trouble.

Як ли́не той о́лень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,