Біблійні вірші про Psalms: Didactic Psalms

Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сиді́нні злорі́ків,

та в Зако́ні Господнім його насоло́да, і про Зако́н Його вдень та вночі він роздумує!

І він буде, як дерево, над во́дним потоком поса́джене, що ро́дить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, — і все́, що він чинить, — щасти́ться йому́!

Не так ті безбожні, — вони як полова, що вітер її розвіває!

Ось тому́ то не всто́ять безбожні на су́ді, ані грішники у зборі праведних, —

дорогу бо праведних знає Госпо́дь, а дорога безбожних загине!

¶ To the chief Musician upon Nehiloth, A Psalm of David. Give ear to my words, O LORD, consider my meditation.

Почуй, Господи, мову мою, стогна́ння моє зрозумій

Прислу́хайсь до голосу зо́йку мого́, о мій Ца́рю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися бу́ду!

Ти слухаєш, Господи, ра́нком мій голос, — ра́нком молитися буду до Тебе та буду чекати,

бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, — зло не буде в Тобі пробува́ти!

Перед очима Твоїми не втримаються гультяї́, всіх злочинців нена́видиш Ти.

Погу́биш Ти неправдомо́вців, кровоже́рну й підступну люди́ну обри́дить Госпо́дь.

А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду́, до Храму святого Твого вклонюся в страху́ Твоїм.

Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і ви́рівняй передо мною дорогу Свою, —

бо в їхніх уста́х нема пра́вди, нутро їхнє прино́сить нещастя, гріб відкритий — їхнє горло, свій язик вони роблять гладе́ньким!

Признай їх за винних, о Боже, через свої за́міри хай упаду́ть, за їхні великі злочи́нства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!

А всі, хто наді́ю на Тебе складають, хай ті́шаться, — будуть вічно співати вони, і Ти їх охоро́ниш, і будуть радіти Тобою, хто любить Ім'я́ Твоє!

¶ To the chief Musician, A Psalm of David. In the LORD put I my trust: how say ye to my soul, Flee as a bird to your mountain?

Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж лю́дських синів позника́ли вже вірні!

Марно́ту говорять один до одно́го, їхні уста обле́сні, і серцем подвійним говорять.

Нехай підітне́ Господь уста обле́сливі та язика чванькува́того

тим, хто говорить: „Своїм язиком будем си́льні, наші уста при нас, — хто ж буде нам пан?“

Через утиск убогих, ради сто́гону бідних тепер Я повстану, — говорить Господь, — поставлю в безпе́ці того, на ко́го розтя́гують сітку!

Господні слова — слова чисті, як срі́бло, очищене в глинянім го́рні, сім раз перето́плене!