Philistia

Почули наро́ди — і тремтіли, обгорнула тривога мешка́нців землі филисти́мської!

нехай він перед Божим лицем пробува́є навіки, хай милість та правда його стережу́ть!

душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!

Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!

Не ті́шся, уся филисти́мськая зе́мле, що зла́мане же́зло, яке тебе вдарило, бо з гадю́чого ко́реня ви́повзе люта змія́, і огни́стий летю́чий драко́н буде пло́дом її!

Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, — розпливла́ся ти, вся филисти́мськая зе́мле, бо прихо́дить із пі́вночі дим, і не буде ніко́го, хто відстав би з його воякі́в!