Біблійні вірші про Church (2)

Він наро́ди під нас підбиває, а поган — нам під но́ги,

Він нашу спа́дщину для нас вибирає, вели́чність для Якова, що його полюбив. Се́ла.

¶ A Song and Psalm for the sons of Korah. Great is the LORD, and greatly to be praised in the city of our God, in the mountain of his holiness.

Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,

Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.

Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,

та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!

For God will save Zion, and will build the cities of Judah: that they may dwell there, and have it in possession.

The seed also of his servants shall inherit it: and they that love his name shall dwell therein.

¶ To the chief Musician upon Gittith, A Psalm for the sons of Korah. How amiable are thy tabernacles, O LORD of hosts!

Ти вподо́бав Собі Свою землю, о Го́споди, долю Якову Ти поверну́в,

Ти провину наро́ду Свого прости́в, увесь гріх їхній покри́в! Се́ла.

Ти гнів Свій увесь занеха́в, Ти повстри́мав Свій гнів від палю́чої лю́тости!

Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасі́ння, а Свій гнів проти нас поторо́щ!

Чи навіки Ти гні́ватись будеш на нас, і протя́гнеш Свій гнів з роду в рід?

Отож, Ти ожи́виш нас зно́ву, — і буде радіти наро́д Твій Тобою!

Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасі́ння Своє,

нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він „Мир!“ наро́дові Своєму й Своїм святим, і нехай до безу́мства вони не верта́ються!

Справді, спасі́ння Його близьке́ тим, хто боїться Його, щоб слава Його́ була в нашій землі.

¶ A Psalm or Song for the sons of Korah. His foundation is in the holy mountains.

Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:

хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,

душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!

Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.

Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.