Біблійні вірші про God

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!

Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!

Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,

— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,

хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!

Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.

Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?

Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?

На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —

ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,

а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.

І говорив Господь Йову й сказав:

„Чи буде ставати на прю з Всемогутнім огу́дник? Хто сперечається з Богом, хай на це відповість!“

І Йов відповів Господе́ві й сказав:

„Оце я знікче́мнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу́ свою руку на уста свої.

Я раз говорив був, і вже не скажу́, а вдруге — і більш не дода́м“!

І відповів Господь Йову із бурі й сказав:

„Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на: Я буду питати тебе, — ти ж поя́снюй Мені!

Чи ти хочеш пору́шити право Моє, винува́тити Мене, щоб опра́вданим бути?

Коли маєш раме́но, як Бог, і голосом ти загрими́ш, немов Він,

то окрась Ти себе пишното́ю й вели́чністю, зодягни́ся у славу й красу́!

Розпоро́ш лютість гніву свого́, і поглянь на все горде — й прини́зь ти його́!