Біблійні вірші про God

Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?

Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?

Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?

Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?

Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,

коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?

Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,

як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?

Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?

Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?

Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,

коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.

Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?

Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.

Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?

Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?

Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?

Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?

Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,

і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.

Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,