Біблійні вірші про God

Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:

„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?

Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!

Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!

Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?

У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,

коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?