Біблійні вірші про God

Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.

Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.

Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!

Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.

Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.

За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!

Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.

Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.

Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.

Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.

Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.

Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“

He esteemeth iron as straw, and brass as rotten wood.

The arrow cannot make him flee: slingstones are turned with him into stubble.

Darts are counted as stubble: he laugheth at the shaking of a spear.

Sharp stones are under him: he spreadeth sharp pointed things upon the mire.

He maketh the deep to boil like a pot: he maketh the sea like a pot of ointment.

He maketh a path to shine after him; one would think the deep to be hoary.

Upon earth there is not his like, who is made without fear.

He beholdeth all high things: he is a king over all the children of pride.

А Йов відповів Господе́ві й сказав:

„Я знаю, що можеш Ти все, і не спиня́ється за́дум у Тебе!

Хто́ ж то такий, що ховає пора́ду немудру? Тому я говорив, але не розумів. Це чудніше від мене, й не знаю його: