Біблійні вірші про Ammonites

І сказали до нього явеські старші́: „Зачекай нам сім день, і нехай ми пошлемо́ послів у всі Ізраїлеві краї. І якщо нема нам порятунку, то вийдемо до тебе“.

І прийшли ті посли до Саулової Ґів'ї, і говорили ті слова́ до ушей народу. І ввесь народ підніс свій голос, та й заплакав.

Аж ось Саул іде за худобою з поля. І сказав Саул: „Що́ народові, що плачуть?“ І розповіли́ йому слова явеських людей.

І злинув Божий Дух на Саула, як слухав він ті слова́, і дуже запалав його гнів!

І взяв він пару худобин, і порізав її, і порозсилав по всім Ізраїлевім Краї через послів, говорячи: „Хто не ви́йде за Саулом та за Самуїлом, — отак буде зро́блено худобі його!“ І великий страх спав на людей, і вони повихо́дили, як один чоловік.

І він перелічи́в їх у Безеку,- і було Ізраїлевих синів триста тисяч, а Юдиних людей — тридцять тисяч.

І сказали вони до послів, що прийшли: „Так скажете ме́шканцям ґілеадського Явешу: Узавтра, як пригріє сонце, буде вам поряту́нок“. І прийшли ті посли, і розповіли́ явеським людям, — і вони зраділи.

І сказали явеські люди: „Узавтра ми вийдемо до вас, а ви зробите нам усе, що добре в оча́х ваших“.

І сталося назавтра, і склав Саул із наро́ду три відділи, і вони пройшли в сере́дину табо́ру за ранньої сторо́жі, та й били Аммона аж до спеко́ти дня. І сталося, — позосталі розбіглися, і не позоста́лося між ними двох ра́зом.

І сказав народ до Самуїла: „Хто́ той, що запитував: Саул буде царювати над нами? Дайте тих людей, а ми їх повбиваємо!“

Та Саул сказав: „Ніхто не буде забитий цього дня, бо Госпо́дь сьогодні зробив спасі́ння серед Ізраїля“.

А Самуїл сказав до народу: Ходіть, і пі́демо в Ґілґа́л, та й відновимо там ца́рство!“

І пішов увесь народ до Ґілґалу, і настановили царем там Саула перед Господнім лицем у Ґілґалі, і прино́сили мирні жертви перед Господнім лицем. І дуже радів там Саул та всі Ізраїлеві му́жі!

А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто.

І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води.

А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“.

І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.

І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.

А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.

І сталося по році, того ча́су, як царі вихо́дили на війну, то Йоав повів військо́ву силу, та й нищив аммонітський край. І прийшов він і обліг Раббу, а Давид сидів в Єрусалимі. І побив Йоав Раббу, і зруйнував її.

І зняв Давид корону їхнього царя з голови його, і знайшов, що вага́ її́ талант золота, а на ній камі́ння дорогоцінне, — і була покладена вона на голову Давидову! І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.

А наро́д, що був у ньому, повиво́див, і перетина́в їх пи́лками, і забивав залі́зними доло́тами та сокирами... І так робив Давид усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.

І допоміг йому Бог над филисти́млянами, і над арабами, що живуть у Ґур-Баалі, та над мецнітами.

І давали аммоні́тяни дани́ну для Уззійї, а ім'я́ його проне́слося аж туди, де йдеться до Єгипту, бо він сильно зміцни́вся.

І встав священик Ездра та й сказав до них: „Ви спроневі́рилися, і взяли чужи́нних жінок, щоб побільши́ти Ізраїлеву прови́ну.