Біблійні вірші про Afflictions and Adversities

Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.

Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.

З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.

Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.

І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.

І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!

І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!

Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“

Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.

Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.

Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,