Перейти до вмісту

Біблійні вірші про Afflictions and Adversities

526 віршів · 5 аспектів

Ключові біблійні вірші

Фільтрувати за книгою
  1. і впокоря́ться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я́ Моє, і помо́ляться, і бу́дуть шукати Ім'я́ Мого́, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небе́с, і прощу́ їхній гріх, та й вилікую їхній Край!

  2. Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наста́влені на слу́хання моли́тви цього місця.

  3. І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я́ Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє бу́дуть там по всі дні.

  4. А тепер, якщо бу́деш ходити перед лицем Моїм, як ходив був ба́тько твій Давид, щоб зробити все, що наказа́в Я тобі, і якщо бу́деш дотри́муватися уставів Моїх та прав Моїх,

  5. то поста́влю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе перево́ду ніко́му з пануючих в Ізраїлі!

  6. А якщо ви відве́рнетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і пі́дете, і будете служити іншим бога́м, і бу́дете вклонятися їм,

  7. то Я повирива́ю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за припові́стку та за посміхо́вище серед усіх наро́дів!

  8. А храм цей, що був найвищий, — кожен, хто прохо́дитиме біля нього, скам'яні́є та й скаже: За що́ Господь зробив так цьому Кра́єві та храму цьому?...

  9. І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського кра́ю, і держа́лися міцно інших богі́в, і вклоня́лися їм, і служили їм, — тому́ Він навів на них усе оце ли́хо!“

  10. та й сказав: „Я вийшов наги́й із утроби матері своєї, і наги́й поверну́сь туди, в зе́млю! Господь дав, — і Господь узяв. Нехай буде благослове́нне Господнє Ім'я́!“

  11. А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.

  12. Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

  13. бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

  14. А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

  15. Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

  16. бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

  17. щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

  18. Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,

  19. Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —

  20. вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!

  21. І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,

  22. і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!

  23. Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

  24. Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!

  25. В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло: