The Hebrew Prophets

І скаже він: Я не пророк, — я люди́на, що по́рає землю, бо земля — мій набу́ток з юна́цтва мого́.

А коли йому скаже хто: „Що́ це за ра́ни на твоїх рука́х?“ то відкаже: „Побито мене в домі тих, хто коха́є мене́“.

О ме́чу, збудися на Мого па́стиря та на мужа, Мого това́риша, каже Госпо́дь Савао́т! Удар па́стиря — і розпоро́шаться ві́вці, і Я оберну́ на мали́х Свою ру́ку.

І станеться в ці́лому кра́ї, — говорить Госпо́дь, — дві частині в нім ви́тяті будуть, помру́ть, а третя частина зоста́влена буде у ньому.

І цю третю частину введу́ на огонь, і очи́щу їх, як очища́ється срі́бло, і їх ви́пробую, як випробо́вується оте золото. Він кли́кати буде Йме́ння Моє, і Я йому відпові́м і скажу́: „Це наро́д Мій“, а він скаже: „Госпо́дь — то мій Бог!“

Ось день настає́ для Го́спода, і серед те́бе поді́лена бу́де здо́бич.

І зберу́ всі народи до Єрусалиму на бій, і буде здобу́те це місто, і пограбо́вані бу́дуть доми́, а жінки́ побезче́щені. І вийде півміста в поло́н на вигна́ння, а решта наро́ду не буде погу́блена з міста.

І ви́йде Госпо́дь, — і стане на прю із наро́дами цими, як дня боротьби́ Його, за дня бо́ю.

І того дня стануть ноги Його на Оли́вній горі́, що перед Єрусалимом зо сходу, а Оли́вна гора на свої полови́ни роздво́їться, на схід і на за́хід, на дуже велику долину. І на пі́вніч осу́неться половина гори, а половина її — на південь.

І втікати ви бу́дете в долину Моїх гір, бо долина гірська́ сяга́тиме по Ацал. І втікати ви бу́дете, як утікали перед землетру́сом за днів Уззійї, царя Юдиного. І при́йде Господь, Бог мій, і з Ним усі святі.

І станеться в день той, — світла не бу́де, і буде холод та замерза́ння.

І бу́де єдиний то день, Го́споду зна́ний, — то бу́де не день, і не ніч, і буде, — на час вечора станеться світло.

І станеться в день той, ви́йде з Єрусалиму живая вода, — половина її до схі́днього моря, а половина її до моря за́хіднього. Літом і зимою це буде.

І стане Госпо́дь за царя над землею всією, — Господь буде один того дня, і одне Йме́ння Його́.

Уся ця земля стане сте́пом від Ґеви до Ріммону, на пі́вдень Єрусалиму, який стане високим, і пробува́тиме на місці своє́му від брами Веніями́на аж до місця Першої брами, аж до брами Нарі́жинків, і від башти Хананеї́ла аж до царсько́го чави́ла.

І ося́дуть у ньому, і закля́ття вже більше не бу́де, і безпечно сидітиме Єрусалим.

А оце буде поразка, що нею пора́зить Господь всі наро́ди, хто пі́де війною на Єрусали́м: згниє тіло його́, хоч він на нога́х своїх бу́де стояти, і очі йому погнию́ть в своїх я́мках, і язик його погниє в своїх у́стах.

І станеться в день той, між ними настане велике збенте́ження, — і схо́пить один руку о́дного, і піді́йметься рука його понад руку свого бли́жнього.

І навіть Юда воюватиме в Єрусалимі, і буде згрома́джений маєток всіх навкі́льних наро́дів, золото й срі́бло та о́діж, дуже багато.

І буде така са́ма пора́зка на коня́, мула, верблю́да й осла́, та на всяку худо́бу, що буде в табо́рах у них, як пора́зка оця́.

І станеться, що позосталі з усіх тих наро́дів, що прихо́дили на Єрусалим, то бу́дуть прихо́дити з року на рік, щоб вклоня́тись Цареві, Го́споду Савао́ту, і щоб святкува́ти свято Ку́чок.

І станеться, хто від зе́мних племе́н до Єрусалиму не при́йде, щоб вклонятись Царе́ві, Господу Саваоту, то не буде дощу́ в них.

А я́кщо не при́йде племе́но єгипетське, і не вві́йде всере́дину, то буде на них та пора́зка, якою наро́ди ударить Госпо́дь, хто святкува́ти свято Ку́чок не при́йде.

Оце гріх Єгиптові бу́де, і гріх всім народам, хто святкува́ти свято Ку́чок не при́йде.

Буде того́ дня на кі́нських дзвінка́х: Святе Господе́ві, і будуть горня́та в Господньому домі, немов ті кропи́льниці перед жертівником.