Israel

Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.

Бог на Божім зібра́нні стоїть, серед богів Він судить:

порятуйте нужде́нного та бідака́, збережіть з руки несправедливих!“

Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасі́ння Своє,

Нахили, Господи, ухо Своє івислухай мене, — бо я бідний та вбогий!

Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:

Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

Увійдіть в Його бра́ми з подя́куванням, на подві́р'я Його́ з похвало́ю! Виславляйте Його, Ім'я́ Його благословля́йте,

від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —

Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.

І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога,—

І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!

¶ When Israel went out of Egypt, the house of Jacob from a people of strange language;

Вернися, о душе́ моя, до свого відпочи́нку, бо Госпо́дь робить добре тобі,

Воно — як та добра оли́ва на го́лову, що сплива́є на бо́роду, Ааро́нову бо́роду, що спливає на кі́нці одежі його!

Until I find out a place for the LORD, an habitation for the mighty God of Jacob.

Тому, хто чу́да великі Єди́ний вчиня́є, бо навіки Його милосердя!

Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!

He sheweth his word unto Jacob, his statutes and his judgments unto Israel.

Він рога народу Своє́му підні́с! Слава всім богобійним Його́, ді́тям Ізра́їлевим, наро́дові, що до Нього близьки́й! Алілуя!

І пі́дуть числе́нні наро́ди та й скажуть: „Ходіть та збері́мось на го́ру Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчи́ть, і ми пі́демо стежка́ми Його! Бо ви́йде з Сіону Зако́н, і слово Господнє — з Єрусалиму“.

Доме Яковів, — ідіть, і попросту́ємо в світлі Господньому!

Бо Ти був покинув наро́да Свого, дім Яковів, — бо по́вні безла́ддя зо схо́ду вони, та ворожби́тів, немов филисти́мляни, і наклада́ють із ді́тьми чужи́нців.

І я буду чекати Господа, що ховає лице Своє від Якового дому, і буду наді́ятись на Нього.

і пізна́є наро́д, увесь він, Єфре́м та мешканець Самарі́ї, що говорять з пихо́ю й наду́тістю се́рця: