Біблійні вірші про Rulers

Як цар правдою судить убогих, стоя́тиме трон його за́вжди.

Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:

під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,

Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,

щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!

Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.

Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.

І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.

Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.

І знов я побачив всі у́тиски, що чинились під сонцем, — і сльоза́ ось ути́скуваних, та немає для них потіши́теля, і наси́лля з руки, що їх гно́блять, і немає для них потіши́теля.

Ліпший убогий та мудрий юна́к, аніж цар стари́й та нерозумний, що вже осторо́г не приймає,

бо виходить юнак і з в'язни́ці, щоб зацарюва́ти, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!

І пожи́ток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.

бо слово царе́ве — то вла́да, і хто йому скаже: „Що́ робиш?“

Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала люди́на над люди́ною на лихо для неї.

Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:

на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!

Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.

Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!

Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!

Князі́ твої впе́рті і дру́зі злоді́ям вони, хабара́ вони люблять усі та женуться за да́чкою, не судять вони сироти́, удо́вина справа до них не дохо́дить.

Наро́д Мій, — діти́ська його утиска́ють, а жінки́ мають го́ру над ним... Наро́де ти Мій, — твої провідники́ вчинили блудя́чим тебе, і дорогу стежо́к твоїх сплу́тали!

Господь іде на суд, щоб судитись з старши́ми наро́ду Свого́ та з вождя́ми його́: „Ви виногра́дника зни́щили, грабу́нок з убогого — в ваших дома́х!

Що це сталося вам, що наро́д Мій ви гно́бите та утискаєте вбогих?“ Так говорить Госпо́дь, Бог Савао́т.

Бо виноградник Господа Саваота — то Ізра́їлів дім, а муж Юди — коха́ний Його саджане́ць. Сподівавсь правосу́ддя, та ось кроволи́ття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк.