Біблійні вірші про Rulers

Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.

Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.

Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.

Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.

Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!

Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.

Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.

Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.

Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.

Во́дні пото́ки — царе́ве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеро́вує.

І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.

Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“ того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.

А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!

Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.

Слава Божа — щоб справу схова́ти, а слава царів — щоб розві́дати справу.

Небо висо́кістю, і земля глибино́ю, і серце царі́в — недосліди́мі.

коли віддалити безбожного з-перед обличчя царе́вого, то справедливістю міцно поста́виться трон його.

Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго.

Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.

Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.

Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.

Коли мно́жаться праведні, радіє наро́д, як панує ж безбожний — то сто́гне наро́д.

Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його.

Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його!