TRV
Біблійні вірші про Rulers: Character and qualifications of
Вірші про Character and qualifications of
А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею.
А ти на́здриш зо всього народу мужів здібних, богобоязли́вих, мужів справедливих, що нена́видять зиск, і настано́виш їх над ними тисяцькими, сотниками, п'ятдесятниками та десятниками.
І будуть вони судити народ кожного ча́су. І станеться, — кожну велику справу вони принесуть до тебе, а кожну малу справу — розсудять самі. Полегши́ собі, і нехай вони несуть тягар із тобою.
А хабара́ не візьмеш, бо хаба́р осліплює зрячих і викривляє слова справедливих.
Візьміть собі му́жів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі́ вас“.
Суддів та урядників настано́виш собі в усіх містах своїх, які Господь, Бог твій, дає тобі по племена́х твоїх, і вони будуть судити народ справедливим судом.
Не викривиш зако́ну, — не будеш дивитися на осо́бу, і не ві́зьмеш пі́дкупу, бо пі́дкуп осліплює очі мудрих і викри́влює слова́ справедливих.
За справедливістю, лише за справедливістю будеш гнатися, щоб жити й заволодіти краєм, що Господь, Бог твій, дає тобі.
Прокля́тий, хто перекручує право прихо́дька, сироти та вдови! А ввесь народ скаже: амінь!
Сказав Бог Ізраїлів, Скеля Ізраїлева говорила мені: пану́ючий серед людей, — справедливий панує у Божім страху́!
І він буде, як світло пора́нку безхма́рного, коли сонце вихо́дить уранці, і як з бли́ску трава вироста́є з землі по дощі!
А ти, Ездро, за мудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, попризнача́й су́ддів та викона́вців Зако́ну, щоб судили для всього народу, що в Заріччі, для всіх, хто знає зако́ни твого Бога, а хто не знає, тих навчите́.
А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
Поправді Бог добрий Ізра́їлеві, Бог — для щиросе́рдих!
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,