Біблійні вірші про Judgments

за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

Ось Я приведу́ іздале́ка наро́да на вас, о доме Ізраїлів, каже Госпо́дь, — це сильний наро́д, старода́вній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говори́тиме.

Його сагайда́к, як відчи́нений гріб, усі хоро́брі вони.

І він пожере́ твоє жни́во та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну́ та худобу велику твою пожере́, з'їсть твого́ виноградника й фіґу твою́, понищить мече́м тверди́нні міста твої, на які ти наді́єшся.

Та й за тих днів, — говорить Госпо́дь, — не зроблю́ Я із вами кінця́!

І сказав пророк Єремія до пророка Ананії: „Послухай же, Ананіє: Не посилав тебе Господь, але ти дово́диш, що народ цей довіряє неправді.

Тому́ так промовляє Господь: Ось Я викида́ю тебе з поверхні землі, — цього року ти помреш, бо про відсту́пство від Господа говорив ти!“

І помер пророк Ананія того року сьомого місяця.

І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридли́вої речі, яку Я знена́видив!

Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим бога́м.

І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запала́в він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пусти́нею, як бачите цього дня.

Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —