Skip to content

Біблійні вірші про Judgments

271 віршів · 91 аспектів

Ключові біблійні вірші

Фільтрувати за книгою
  1. пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

  2. Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

  3. Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

  4. І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

  5. і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

  6. І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

  7. Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

  8. душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

  9. І Я стримав вам дощ за три місяці перед жнива́ми, і дощ посилав на одне місто, а на друге місто не посилав; одна діля́нка була побита дощем, а ділянка, на яку не пустив Я дощу, висиха́ла.

  10. І два-три мі́ста рушали до міста одно́го напитись води, але́ не наси́чувались, — та ви не вернулись до Мене, говорить Госпо́дь.

  11. Я бив вас посу́хою та зеленя́чкою, сарана́ жерла бе́зліч ваших садків й виноградників ваших, і ваших фіґо́вниць та ваших олив, — та ви не верну́лись до Мене, говорить Госпо́дь.

  12. А один чоловік, на йме́ння Ана́ній, із своєю дружи́ною Сапфі́рою, продав маєток,

  13. та й з ві́дома дружи́ни своєї присво́їв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апо́столів.

  14. І промовив Петро: „Ана́нію, чого сатана́ твоє серце напо́внив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присво́їв із заплати за землю?

  15. Хіба те, що́ ти мав, не твоє все було, а про́дане не в твоїй вла́ді було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не лю́дям неправду сказав, але Богові!“

  16. Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

  17. Юнаки́ ж повставали, обгорну́ли його, і винесли та й поховали.

  18. І сталось, годин через три прийшла й дружи́на його, про випа́док нічо́го не знавши.

  19. І промовив до неї Петро: „Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали́?“ Вона ж відказала: „Так, за стільки“.

  20. До неї ж Петро: „Чому це ви змо́вилися споку́шувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, — і тебе вони винесуть“.

  21. І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки́, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.