Біблійні вірші про Earth

І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його ви́браних „від вітрі́в чотирьо́х, від кра́ю землі до крайнеба“.

Від дерева ж фіґового навчіться при́кладу: коли віття його вже розпу́кується, і кинеться листя, то знаєте, що близько літо.

Так і ви: коли тільки побачите, що діється це, то знайте, що близько, — під дверима.

Поправді кажу́ вам: не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться!

Небо й земля промину́ться, але не мину́ться слова́ Мої!

Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні анголи́ на небі, ні Син, — тільки Отець.

Уважайте, чува́йте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!

Як той чоловік, що від'їхав, і залиши́в свій дім, і дав рабам своїм вла́ду й кожному працю свою, а воротаре́ві звелів пильнувати.

Тож пильнуйте, — не знаєте бо, коли при́йде пан дому: уве́чорі, чи опі́вночі, чи як півні співатимуть, чи ра́нком.

Щоб вас не застав, що спите́, коли ве́рнеться він несподі́вано.

А що вам Я кажу́, те всім Я кажу́: Пильнуйте!“

коли люди будуть мертвіти від стра́ху й чека́ння того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні пору́шаться.

І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах “із си́лою й великою славою!

Коли ж стане збуватися це, то ви́простуйтесь, і підійміть свої голови, — бо зближається ваше визво́лення!“

І розповів Він їм притчу: „Погляньте на фі́ґове дерево, і на всілякі дере́ва:

як вони вже розпу́куються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо.

Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!

Поправді кажу вам: Не пере́йде цей рід, аж усе оце станеться.

Небо й земля промину́ться, але не минуться слова́ Мої!

Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтя́жувалися ненаже́рством та п'янством, і життє́вими кло́потами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано,

немов сітка; бо він при́йде на всіх, що живуть на пове́рхні всієї землі.

Тож пильнуйте, і кожного ча́су моліться, щоб змогли ви уни́кнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Лю́дським!“

Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,

бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,

що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.