Біблійні вірші про Earth

І сказав Бог: „Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою.“

І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так.

І до Адама сказав Він: „За те, що ти послу́хав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: „Від нього не їж“, — прокля́та через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойо́го життя.

Тернину й осо́т вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.

Of old hast thou laid the foundation of the earth: and the heavens are the work of thy hands.

They shall perish, but thou shalt endure: yea, all of them shall wax old like a garment; as a vesture shalt thou change them, and they shall be changed:

But thou art the same, and thy years shall have no end.

Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,

ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!

Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!

Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,

що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.

Земля поруйно́вана зо́всім, земля поторо́щена, вся земля захита́лась.

Захиталась земля, немов п'я́ний, і ру́хається, мов нічлі́жний курінь, і вчинився над нею тяжки́м її гріх, і впала вона, й більш не встане!

І зараз, по скорботі тих днів, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла“, і зорі попа́дають з неба, і сили небесні пору́шаться.

І того ча́су на небі з'я́виться знак Сина Лю́дського, і тоді „заголосять всі зе́мні племе́на“, і побачать вони „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах небесних" із великою поту́гою й славою.

І пошле анголі́в Своїх Він із голосним сурмови́м гуком, і зберуть Його ви́браних — „від вітрі́в чотирьох, від кінців неба аж до кі́нців його“.

Небо й земля промине́ться, але не минуться слова́ Мої!

А про день той й годину не знає ніхто: ані анголи́ небесні, ані Син, — лише́ Сам Отець.

Як було за днів Но́євих, так буде і при́хід Сина Лю́дського.

Бо так само, як за днів до пото́пу всі їли й пили, женилися й заміж вихо́дили, аж до дня, „коли Ной увійшов до ковче́гу“,

і не знали, аж поки пото́п прийшов та й усіх забрав, — так буде і при́хід Сина Лю́дського.

Але за тих днів, по скорбо́ті отій, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла.

і зо́рі спада́тимуть з неба, і сили небесні пору́шаться.

І побачать тоді „Сина Лю́дського, що йтиме на хмарах“ із великою поту́гою й славою.