Біблійні вірші про Christ is God

Та в Господа з Юдою пря, і Якова Він навісти́ть за путя́ми його́, за діла́ми його йому зве́рне.

Він в утро́бі тримав за п'яту́ свого брата, а в силі своїй він боровся із Богом, —

і боровся він з Анголом, — та й перемі́г. Плакав він, і блага́в він Його́, у Бет-Елі знайшов Він його́, і там з нами гово́рить.

Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“

Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!

Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“

Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,

Коли б то були ви пізна́ли Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепе́р Його знаєте ви, і Його бачили“.

Говорить до Нього Пилип: „Господи, покажи нам Отця, — і ви́стачить нам“!

Промовляє до нього Ісус: „Стільки ча́су Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: „Покажи нам Отця?“

Чи не віруєш ти, що Я — в Отці, а Отець — у Мені? Слова́, що Я вам говорю́, говорю не від Се́бе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.

Каже бо Писа́ння: „Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоро́млений“.

Бо нема різниці поміж юдеєм та ге́лленом, бо той же Госпо́дь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.

Бо „кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасе́ний“.

І Він, отож, настанови́в одних за апо́столів, одних за пророків, а тих за благові́сників, а тих за па́стирів та вчителі́в,

щоб приготува́ти святих на ді́ло служби для збудува́ння тіла Христового,

аж поки ми всі не дося́гнемо з'єднання віри й пізна́ння Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти́,

Чоловіки, — любіть своїх дружи́н, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе,

щоб її освятити, очистивши водяним ку́пелем у слові,

щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була́ свята й непорочна!

Чоловіки повинні любити дружи́н своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружи́ну свою, той любить самого себе.

Бо ніко́ли ніхто не знена́видів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву,

бо ми — члени Тіла Його від тіла Його й від косте́й Його!

„Покине тому́ чоловік батька й матір, і пристане до дружи́ни своєї, — і бу́дуть обоє вони одним тілом“.