circa 605–538 BC

The Babylonian Exile

Jerusalem falls and the temple burns; Ezekiel and Daniel minister among the exiles as Lamentations mourns the city's ruin.

1,784 віршів · 3 книг охоплено

Вірші цього періоду

Єзекіїль 16:49бл. 594 до н. е.
Ось оце була провина твоєї сестри Содоми: пиха́, ситість ї́жі та преспокійний спо́кій були в неї та в її дочо́к, а руки́ вбогого та бідного вона не зміцня́ла.
Єзекіїль 16:50бл. 594 до н. е.
І запиша́лись вони, і робили гидо́ти перед Моїм обличчям. І Я їх відкинув, як побачив оце.
Єзекіїль 16:51бл. 594 до н. е.
А Самарі́я не нагрішила й половини гріхів твоїх, та ти побільши́ла гидо́ти свої більш від них, і оправдала сесте́р своїх усіма́ своїми гидо́тами, які ти зробила.
Єзекіїль 16:52бл. 594 до н. е.
Тож носи свою га́ньбу ти, що чинила її для своїх сесте́р, через твої гріхи, якими гидоти чинила ти більше за них, вони будуть справедливіші за тебе! І також посоромся, і носи свій сором за твоє всправедли́влення своїх сесте́р!
Єзекіїль 16:53бл. 594 до н. е.
І поверну́ Я їхню долю, долю Содоми та дочо́к її, і Самарію та дочо́к її, і поверну́ долю твою серед них,
Єзекіїль 16:54бл. 594 до н. е.
щоб носила ти свій сором, і соро́милася всього того, що ти наробила, потіша́ючи їх.
Єзекіїль 16:55бл. 594 до н. е.
А твої се́стри, Содома та до́чки її, ве́рнуться до свого попере́днього ста́ну, і Самарі́я та до́чки її ве́рнуться до свого попере́днього стану, і ти та до́чки твої ве́рнетесь до свого попере́днього ста́ну.
Єзекіїль 16:56бл. 594 до н. е.
І не була сестра твоя Содо́ма згадувана в у́стах твоїх за днів твоїх го́рдощів,
Єзекіїль 16:57бл. 594 до н. е.
поки не відкрилося зло твоє, коли ганьби́ли тебе до́чки Сирії та всіх околиць його, і до́чки филисти́мські пого́рджували тебе звідусі́ль.
Єзекіїль 16:58бл. 594 до н. е.
Свою розпусту та гидо́ти свої, — ти їх понесе́ш, говорить Господь.
Єзекіїль 16:59бл. 594 до н. е.
Бо так говорить Господь Бог: І зроблю́ Я з тобою, як робила ти, що погорди́ла прися́гою, щоб зламати заповіта.
Єзекіїль 16:60бл. 594 до н. е.
І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї мо́лодости, і поставлю тобі заповіта вічного.
Єзекіїль 16:61бл. 594 до н. е.
І ти згадаєш про свої дороги й засоро́мишся, коли ти ві́зьмеш сесте́р своїх, старших від тебе, ра́зом з меншими від тебе, і дам їх тобі за дочо́к, але́ не з твого заповіту.
Єзекіїль 16:62бл. 594 до н. е.
І відновлю́ Я Свого заповіта з тобою, і ти пізнаєш, що Я — Господь,
Єзекіїль 16:63бл. 594 до н. е.
щоб згадала ти й засоро́милася, і не могла більше відкривати уста перед га́ньбою своєю, коли прощу́ тобі все, що ти наробила, говорить Госпо́дь Бог“.
Єзекіїль 17:1бл. 594 до н. е.
І було́ мені слово Господнє таке:
Єзекіїль 17:2бл. 594 до н. е.
„Сину лю́дський, загадай зага́дку, і склади при́тчу Ізраїлевому домові,
Єзекіїль 17:3бл. 594 до н. е.
та й скажи: Так говорить Господь Бог: Великий орел великокри́лий, з широко розго́рненими кри́лами, повний різнокольоро́вого пі́р'я, прилеті́в до Ливану, і взяв верхові́ття ке́дру.
Єзекіїль 17:4бл. 594 до н. е.
Чубка́ галу́зок його обірвав, і приніс його до купецького кра́ю, у місті гандлярі́в покла́в його.
Єзекіїль 17:5бл. 594 до н. е.
І взяв він з насіння тієї землі, і посіяв його до насінне́вого поля, узяв і засади́в його над великими во́дами, немо́в ту вербу́.
Єзекіїль 17:6бл. 594 до н. е.
І воно виросло, і стало гілля́стим виноградом, низькоро́слим, що оберта́в свої галу́зки до нього, а його корі́ння були під ним. І стало воно виноградом, і ви́гнало ві́ття, і пустило галу́зки.
Єзекіїль 17:7бл. 594 до н. е.
Та був ще один великий орел, великокри́лий та густопе́рий. І ось той виноград витягнув пожадли́во своє корі́ння на нього, і свої галу́зки пустив до нього, щоб він напоїв його з грядо́к свого заса́дження.
Єзекіїль 17:8бл. 594 до н. е.
Він був поса́джений на доброму полі при великих во́дах, щоб пустив галу́зки та приніс плід, щоб став пишним виноградом.
Єзекіїль 17:9бл. 594 до н. е.
Скажи: Так говорить Господь Бог: Чи поведе́ться йому? Чи не ви́рвуть коріння його, і не позрива́ють пло́ду його, так що він засо́хне? Усе зелене галу́ззя його посо́хне, і не треба великого раме́на та числе́нного наро́ду, щоб вирвати його з його корі́ння.
Єзекіїль 17:10бл. 594 до н. е.
І ось хоч він заса́джений, — чи поведе́ться йому? Чи всиха́ючи, не всо́хне він, як тільки доторкне́ться його схі́дній вітер? Він усо́хне на грядка́х, де поса́джений“.

Показано 501–525 із 1,784 віршів

Попередня 1...19 20 21 22 23...72 Наступна