Біблійні вірші про War

А Ти́рська дочка́ прийде з да́ром, будуть благати тебе найбагатші з наро́ду.

Вся оздо́ба царсько́ї дочки́ — усере́дині, шата ж її погапто́вана золотом.

У ша́ти гапто́вані вбрану прова́дять її до Царя, за нею дівча́та, подру́ги її, до Тебе прова́джені.

Провадять їх з ра́дощами та поті́хою, — у палату царську́ вони ві́йдуть.

бо Бог — Цар усієї землі, співайте навча́льний псало́м!

Бог зацарюва́в над наро́дами, Бог сів на святому Своєму престо́лі!

— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,

нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!

Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,

які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?

The words of his mouth were smoother than butter, but war was in his heart: his words were softer than oil, yet were they drawn swords.

¶ To the chief Musician upon Shushaneduth, Michtam of David, to teach; when he strove with Aramnaharaim and with Aramzobah, when Joab returned, and smote of Edom in the valley of salt twelve thousand. O God, thou hast cast us off, thou hast scattered us, thou hast been displeased; O turn thyself to us again.

Вислухай, Боже, блага́ння моє, почуй же молитву мою, —

я кли́чу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліва́є! На ске́лю, що вища від мене, мене попрова́дь,

А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:

And he smote his enemies in the hinder parts: he put them to a perpetual reproach.

¶ A Psalm of Asaph. O God, the heathen are come into thine inheritance; thy holy temple have they defiled; they have laid Jerusalem on heaps.

Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися

перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!

Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,

і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.

удень сонце не вда́рить тебе, ані місяць вночі́!

Господь стерегти́ме тебе від усякого зла, стерегти́ме Він душу твою, —

Happy shall he be, that taketh and dasheth thy little ones against the stones.