Біблійні вірші про War: God uses, as a judgment

Не будеш вклонятися їхнім бога́м, і служити їм не будеш, і не будеш чинити за вчинками їх, бо конче порозбиваєш і конче поламаєш їхні стовпи́ для богів.

І зверну Я лице Своє на вас, — і ви будете вдарені перед своїми ворогами. І будуть панувати над вами нена́висники ваші, — і ви будете втікати, хоч ніхто вас не гнатиме.

І вчиню́ міста ваші руїною, і поспусто́шую ваші святині, — і не прийму́ ваших пахощів любих.

І спусто́шу Я край той, — і будуть дивуватися з то́го ваші вороги, що мешкають у ньому.

А вас порозпоро́шую поміж наро́дів, і вийму за вами меча, — і стане край ваш спусто́шенням, а міста́ ваші будуть руїною...

Тоді земля та надолу́жить собі за суботні роки по всі дні спусто́шення її. Коли будете в краї ваших ворогів, тоді ваша земля святкуватиме відпочинок, і надолу́жить собі за свої суботні роки.

По всі дні спусто́шення святкува́тиме вона відпочинок, чого не святкувала в суботні роки, коли ви сиділи на ній.

А щодо позосталих серед вас, то впрова́джу в їхні серця полохли́вість в края́х їхніх ворогів, — і буде їх гнати навіть шелест подму́хненого вітром листу, і будуть вони втікати, як утікають перед мече́м, та й попа́дають, хоч ніхто не женеться...

І будуть вони спотика́тися один об о́дного, ніби від меча́, хоч ніхто не женеться за ними. І ви не зможете стати проти ваших ворогів.

І погинете серед поганів, і пожере́ вас земля ваших ворогів.

А позосталі серед вас помарніють у края́х ворогів ваших за гріх свій, а також за гріхи батьків своїх помарні́ють із ними.

Віддасть тебе Господь на пора́зку твоїм ворогам. Однією дорогою ти ви́йдеш навперейми його, а сімома́ дорогами втікатимеш перед ним, і будеш розпорошений по всіх ца́рствах землі.

І буде твій труп на їжу для всякого пта́ства небесного та для худоби зе́мної, і не буде нікого, хто б їх пополо́шив.

Ударить тебе Господь єгипетським гнояко́м, ґу́дзами, лишая́ми, стру́пами такими, що не зможеш їх ви́лікувати.

Ударить тебе Господь божеві́ллям, і сліпото́ю, і туподу́мством.

І будеш ти ма́цати в пі́вдень, як ма́цає сліпий у те́мряві, і не матимеш пово́дження в дорогах своїх, і будеш ти по всі дні тільки ути́скуваний та грабо́ваний, та не буде кому боронити.

Одру́жишся з жінкою, та хто інший лежатиме з нею. Хату збудуєш, та в ній не сидітимеш. Засадиш виноградинка, та не будеш користатися ним.

Заколений буде віл твій на оча́х твоїх, та їсти не будеш із нього. Твій осел буде заграбо́ваний перед тобою, і не вернеться до тебе. Ота́ра твоя ві́ддана буде ворогам твоїм, і не буде кому боронити тебе.

Сини твої та до́чки твої будуть віддані іншому наро́дові, а очі твої будуть бачити й гинути за ними ці́лий день, а твоя рука не матиме сили.

Плід твоєї землі та ввесь труд твій поїсть народ, якого ти не знав, а ти будеш тільки ути́скуваний та гно́блений по всі дні.

І ти збожево́лієш від того, що бачитимуть очі твої.

Ударить тебе Господь злим гнояко́м на колінах і на сте́гнах, від якого не зможеш ви́лікуватися, від стопи ніг твоїх і аж до че́репа твого.

Відведе́ Господь тебе та царя твого, якого поставиш над собою, до народу, якого не знав ти та батьки́ твої, і ти будеш служити там іншим бога́м, — де́реву та ка́меневі.

І станеш ти страхі́ттям, погово́ром та посміхо́вищем серед усіх наро́дів, куди відведе́ тебе Господь.

Багато насіння ви́несеш на поле, та мало збереш, — бо пожере́ його сарана́.