Біблійні вірші про The Pharisees

Як побачив же він багатьох фарисе́їв та саддуке́їв що приходять на хрищення, то промовив до них: „Роде зміїний, — хто вас надоуми́в утікати від гніву майбутнього?

Кажу́ бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не вві́йдете в Царство Небесне!

Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Вчитель ваш їсть із ми́тниками та із грішниками?“

Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“.

Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, — я́к би Його погубити?

Фарисеї ж, почувши, сказали: „Він де́монів не виганяє інакше, тільки як Вельзеву́лом, князем де́монів“.

Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: „Учителю, — хочемо побачити озна́ку від Те́бе“.

А Ісус відповів їм: „Рід лукавий і перелю́бний шукає ознаки, — та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йо́ни.

Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“

І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробо́вуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.

Ісус же промовив до них: „Стережіться ува́жливо фарисе́йської та саддуке́йської ро́зчини“!

Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но ро́зчини фарисейської та саддукейської!“

Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм ро́зчини хлібної, але фарисе́йської та саддуке́йської науки.

І підійшли фарисеї до Нього, і, випробо́вуючи, запитали Його: „Чи дозволено дружи́ну свою відпускати з причини всякої?“

А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.

І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на лю́дські раме́на, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх пору́шити.

Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомі́лля свої розширяють, і здовжують ки́тиці.

І люблять вони передніші місця на бенке́тах, і передніші лавки́ в синагогах,

і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!

А ви вчителями не звіться, — бо один вам Учитель, а ви всі брати́.

І не називайте нікого отцем на землі, — бо один вам Отець, що на небі.