Біблійні вірші про The Pharisees

Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.

Вони ж відказали до Нього: „Чому́ учні Іванові часто по́стять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?“

А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоро́вить, щоб знайти проти Нього оска́рження.

А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.

А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“

Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.

Горе вам, — бо ви як гроби́ непомітні, — люди ж ходять по них і не знають того“.

Того ча́су, як зібралися десятитисячні на́товпи наро́ду, — аж топтали вони один о́дного, — Він почав промовляти перш до учнів Своїх: „Стережіться ро́зчини фарисейської, що є лицемі́рство!

Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.

Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.

Чули все це й фарисеї, що були́ сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.

Він же промовив до них: „Ви себе видаєте за праведних перед людьми́, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидо́та.

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.

Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“

А це ось свідо́цтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: „Хто́ ти такий?“

Посланці ж із фарисеїв були́.

Був один чоловік із фарисеїв Никоди́м на ім'я́, начальник юдейський.

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.

Фарисеї прочули такі поголо́ски про Нього в наро́ді. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою́ службу, щоб схопи́ти Його.

І вернулася слу́жба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: „Чому не привели́ ви Його?“