Skip to content

Біблійні вірші про Sin

210 віршів · 120 аспектів

Ключові біблійні вірші

Фільтрувати за книгою
  1. Він наш Бог, а ми люди Його пасови́ська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,

  2. Ye that love the LORD, hate evil: he preserveth the souls of his saints; he delivereth them out of the hand of the wicked.

  3. ¶ Thy word have I hid in mine heart, that I might not sin against thee.

  4. Search me, O God, and know my heart: try me, and know my thoughts:

  5. And see if there be any wicked way in me, and lead me in the way everlasting.

  6. Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

  7. Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

  8. живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

  9. Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

  10. Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

  11. Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

  12. очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

  13. серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,

  14. сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

  15. Страх Господній — лихе все нена́видіти: я нена́виджу пи́ху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста́!

  16. Дорібок праведного — на життя, прибу́ток безбожного — в гріх.

  17. Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.

  18. Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.

  19. Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.

  20. Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.

  21. Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“

  22. Муж гордого ока та серця надутого — несправедливий, а світильник безбожних — це гріх.

  23. Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.

  24. Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.

  25. покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,