Gilgal

От вони на то́му боці Йорда́ну за дорогою за́ходу сонця, у кра́ю ханаанеянина, що сидить у степу́ навпроти Ґілґалу при діброві Море́.

А народ вийшов із Йорда́ну десятого дня першого місяця, та й таборува́в у Ґілґа́лі, на схі́дньому боці Єрихо́ну.

А дванадцять тих ка́менів, що взяли́ з Йорда́ну, Ісус поставив у Ґілґалі.

І сказав Господь до Ісуса: „Сьогодні Я зняв з вас єгипетську га́ньбу“. І назвав те місце ім'я́м: Ґілґал, і так є аж до цього дня.

І таборува́ли Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і спра́вили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихо́нських степа́х.

І пішли вони до Ісуса, до табо́ру в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: „Ми прийшли з далекого кра́ю, а ви тепер складіть з нами умову“.

І послали ґів'онські люди до Ісуса та до табо́ру в Ґілґал, говорячи: „Не стримуй своєї руки від своїх рабів! Прийди до нас скоро, і спаси нас та допоможи нам, бо зібралися на нас усі аморейські царі, що замешкують го́ри“.

І рушив Ісус із Ґілґалу, він та з ним усі вояки́ й військо́ві лицарі.

І прибув до них Ісус знена́цька, — ці́лу ніч ішов із Ґілґалу.

І вернувся Ісус, а з ним увесь Ізраїль до табо́ру в Ґілґал.

І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до табо́ру в Ґілґал.

І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

І підіймається та границя від ахорської долини, а на пі́вночі зверта́ється до Ґілґалу, що навпроти Маале-Адумміму, що на південь від потоку. І переходить та границя до Ме-Ен-Шемешу, і закінчується при Ен-Роґелі.

І прийшов Ангол Господній з Ґілґалу до Бохіму, та й сказав: „Я вивів вас із Єгипту до того кра́ю, що присягнув був вашим батька́м. І сказав Я: не зламаю Свого заповіту з вами повіки!

А він вернувся від бовва́нів, що при Ґілгалі, та й сказав: „У мене таємна справа до тебе, о ца́рю!“ А той сказав: „Тихо!“ І вийшли від нього всі, хто стояв при ньо́му.

І ходив він рік-річно, і обходив Бет-Ел, і Ґілґал, і Міцпу́, — і судив Ізраїля по всіх тих місця́х.

І зі́йдеш ти передо мною до Ґілґа́лу, а я зійду́ до тебе, щоб прине́сти цілопа́лення, щоб прино́сити мирні жертви. Сім день будеш чекати, аж поки прийду́ я до тебе, і завідо́млю тебе, що́ будеш робити“.

А Самуїл сказав до народу: Ходіть, і пі́демо в Ґілґа́л, та й відновимо там ца́рство!“

І пішов увесь народ до Ґілґалу, і настановили царем там Саула перед Господнім лицем у Ґілґалі, і прино́сили мирні жертви перед Господнім лицем. І дуже радів там Саул та всі Ізраїлеві му́жі!

А ввесь Ізраїль чув, говорячи: „Саул побив филистимського намісника, і тим Ізраїль став нена́висним серед филисти́млян“. І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу.

А інші євреї перейшли Йорда́н до кра́ю Ґада та до Ґілеаду. А Саул був ще у Ґілґалі, а ввесь народ із тривогою поспішав за ним.

І чекав він сім день умо́вленого ча́су, що призначив Самуїл, та Самуїл не прийшов до Ґілґа́лу, — і народ став розбігатися від нього.

І я сказав: Тепер филисти́мляни зі́йдуть до мене до Ґілґалу, а Господнього лиця я ще не вблагав. І я вирішив, і приніс цілопа́лення!“

І встав Самуїл, і зійшов із Ґілґалу до Веніяминової Ґів'ї. А Саул перелічив народ, що знахо́дився з ним, — близько шости сотень чоловіка.

А рано вранці Самуїл устав, і пішов назу́стріч Саулові. І Самуїлові доне́сли, говорячи: „Саул прийшов до Карме́лу, і ось ставить собі па́м'ятника, а потому поверну́вся й пішов, і зійшов до Ґілґалу“.