Біблійні вірші про Sin

Кожен, хто буде неслухня́ний нака́зам твоїм, і не буде слухатися слів твоїх щодо всього, що накажеш йому, нехай буде вбитий. Тільки будь сильний та відважний!“

І був гріх тих юнакі́в дуже великий перед Господнім лицем, бо ті люди безче́стили Господню жертву

І сказав Самуїл: „Що́ ти зробив?“ А Саул відказав: „Бо я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не прийшов на умо́влений час тих днів. А филисти́мляни зібралися в Міхмаші.

І я сказав: Тепер филисти́мляни зі́йдуть до мене до Ґілґалу, а Господнього лиця я ще не вблагав. І я вирішив, і приніс цілопа́лення!“

І прийшов Самуїл до Саула, а Саул сказав йому: „Благослове́нний ти в Господа! Я виконав слово Господнє“.

А Самуїл сказав: „А що́ це за ме́кання цієї отари в ушах моїх, та рик великої худоби, що я чую?“

І сказав Саул: „Від Амаликитянина привели́ їх, бо народ змилосе́рдився над найліпшим із худоби дрібно́ї та з худоби великої, щоб зарізати в жертву для Господа, Бога твого, а позостале вчинили закляттям“.

Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згрішила, — і Ти розгні́ваєшся на них, і віддаси́ їх во́рогові, а їхні полони́телі відведу́ть їх у неволю до ворожого кра́ю далекого чи близько́го,

А Юда робив зло в Господніх оча́х, і вони гніви́ли Його більш від усього того, що чинили їхні батьки своїм гріхо́м, яким гріши́ли.

„Тому́, що Я підні́с тебе з по́роху, і настановив тебе володарем над Моїм наро́дом, Ізраїлем, а ти пішов Єровоамовою доро́гою та вводив у гріх наро́д Мій, Ізраїля, щоб гніви́ти Мене гріха́ми їх,

Бо ще не було такого, як Ахав, що запро́дався чинити зло в Господніх оча́х, що його намовила жінка його Єзаве́ль.

Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.

якщо є беззако́ння в руці твоїй, то прожени́ ти його, і кривда в наме́тах твоїх нехай не пробува́є, —

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!

Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.

Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.

Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.

Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.