Біблійні вірші про Select Readings

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

¶ To the chief Musician upon Gittith, A Psalm of David. O LORD our Lord, how excellent is thy name in all the earth! who hast set thy glory above the heavens.

Господи, Владико наш, — яке то величне на ці́лій землі Твоє Йме́ння, — Слава Твоя понад небесами!

З уст дітей й немовля́т учинив Ти хвалу́ ради Своїх ворогів, щоб зни́щити проти́вника й ме́сника.

Коли бачу Твої небеса́ — діло пальців Твоїх, місяця й зо́рі, що Ти встанови́в, —

то що є люди́на, що Ти пам'ятаєш про неї, і син лю́дський, про якого Ти зга́дуєш?

А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й ве́личчю Ти корону́єш його!

Учинив Ти його воло́дарем тво́рива рук Своїх, все під но́ги йому вмісти́в:

худобу дрібну́ та биків, їх усіх, а також степови́х звірів диких,

птаство небесне та риби морські́, і все, що морськи́ми доро́гами ходить!

¶ To the chief Musician, A Psalm of David, the servant of the LORD, who spake unto the LORD the words of this song in the day that the LORD delivered him from the hand of all his enemies, and from the hand of Saul: And he said, I will love thee, O LORD, my strength.

Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозві́д.

Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку, —

без мови й без слів, не чутни́й їхній голос,

та по ці́лій землі пішов ві́дголос їхній, і до кра́ю вселе́нної їхні слова́! Для сонця наме́та поставив у них, —

а воно, немов той молоди́й, що вихо́дить із-під балдахи́ну свого, — воно ті́шиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!

Вихід його́ з краю неба, а о́біг його — аж на кі́нці його, і від спеки його ніщо не захова́ється.