Mordecai

А в замку Су́зи був один юде́янин, а ім'я́ йому Мордеха́й, син Яіра, сина Шім'ї, сина Кішового, муж Веніями́нівець,

І він вихо́вував Гадассу, вона ж Есте́р, дочку́ свого дя́дька, бо не мала вона ні батька, ні матері. А ця ді́вчина була хорошої поста́ви та вродли́вого ви́гляду, а коли помер її ба́тько та мати її, Мордеха́й узяв її собі за дочку́.

Есте́р не ви́явила ні про наро́д свій, ні про місце свого наро́дження, бо Мордеха́й наказа́в їй, щоб цього вона не виявля́ла.

А кожного дня Мордеха́й ходив до подві́р'я дому жіно́к, щоб дові́датись, як мається Есте́р та що́ вона робить.

А коли настала черга́ для Есте́ри, — дочки́ Авіхая, Мордеха́євого дядька, що взяв її собі за дочку́, — щоб іти до царя, вона нічого не жада́ла, як тільки того, що казав Геґай, царськи́й е́внух, сторож жінок. І Естер мала ласку в очах усіх, хто її бачив!

А коли збирали дівчат другий раз, то Мордеха́й сидів при царські́й брамі.

Есте́р же не виявляла місця свого наро́дження та народу свого, як наказав був їй Мордеха́й, бо Есте́р вико́нувала Мордехаєве слово так, як коли була́ в нього на ви́хованні.

Тими днями, коли Мордеха́й сидів у царські́й брамі, розгнівалися Біґтан та Тереш, два царські́ е́внухи зо сторожі́в поро́гів, — і заду́мували простягну́ти руку на царя Ахашверо́ша.

І стала відо́ма ця річ Мордехаєві, і він доніс про це цариці Есте́р, а Есте́р переказала цареві в імені Мордехая.

А всі цареві раби, що були в царські́й брамі, падали на коліна та вклонялися Га́манові, бо так про нього наказав цар. А Мордеха́й не падав на коліна й не вклоня́вся.

І сказали царські́ раби, що були в царські́й брамі, до Мордеха́я: „Чого ти переступа́єш царе́вого нака́за?“

І сталося, як вони говорили до нього день-у-день, а він не слу́хався їх, то вони доне́сли Га́манові, щоб побачити, чи втри́мається Мордеха́й у своїм слові, бо він виявив їм, що він юде́янин.

І побачив Га́ман, що Мордеха́й не падає на коліна й не вклоняється йому́, — і Га́ман перепо́внився лю́тістю...

І пого́рджував він у своїх оча́х простягну́ти руку свою не тільки на Мордехая, самого його, бо доне́сли йому про Мордеха́їв наро́д, і Га́ман шукав випадку ви́губити всіх юде́ян, що були в усьому Ахашверо́шевому царстві, наро́д Мордеха́їв.

А Мордеха́й дові́дався про все, що було зро́блено. І розде́р Мордехай одежу свою, і зодягнув вере́тище та посипався по́пелом, і вийшов на сере́дину міста, та й кричав криком сильним та гірки́м!

І прийшли дівчата Есте́рині й е́внухи її, та й доне́сли їй про це. І дуже затремті́ла цариця, і послала одежу зодягнути Мордеха́я та зняти з нього його вере́тище, та він не прийня́в.

І покликала Есте́р Гатаха, одного з е́внухів царя, якого він приста́вив до неї, і наказала йому дові́датися про Мордехая, що́ то з ним, і чого то жало́ба?

I вийшов Гатах на міську́ пло́щу, що перед царсько́ю брамою.

І виявив йому Мордеха́й усе, що спіткало його, і про суму срібла, яку Га́ман сказав відва́жити до царсько́ї скарбни́ці за юдеїв, щоб ви́губити їх.

І прийшов Гатах, і доніс Есте́рі Мордехаєві слова́.

I сказала Есте́р до Гатаха, і наказала йому переказати Мордехаєві:

І переказали Мордехаєві Есте́рині слова́.

І сказав Мордехай відпові́сти Естері: „Не ду́май в душі своїй, що втечеш до царсько́го дому одна з усіх юдеїв...

І сказала Есте́р відпові́сти Мордехаєві:

І пішов Мордеха́й, і зробив усе, як звеліла йому Есте́р.