Біблійні вірші про Parables

Я — Виноградина, ви — галу́ззя! Хто в Мені перебува́є, а Я в ньому, той рясно заро́джує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.

І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захо́плення на нього найшло,

і бачить він небо відкрите, і якуюсь посу́дину, що схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.

У ній же знахо́дились чотириногі всілякі, і зе́мне гаддя, і небесні пташки́.

І голос почувся до нього: „Устань, заколи, Петре, і їж!“

А Петро відказав: „Жа́дним способом, Господи, — бо ніко́ли не їв я нічого оги́дного чи то нечистого!“

І знов голос удруге до нього: „Що від Бога очи́щене, не вважай за оги́дне того́!“

І це сталося тричі, і посу́дина знов була взята на небо.

Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.

Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.

Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.

Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.

А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!

Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“

А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!

Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.

Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.

Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!

А ти терпи лихо, як добрий воя́к Христа Ісуса!

Бо жоден воя́к не в'яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто ві́йсько збирає.

А як хто йде на зма́ги, то вінка́ не одержує, якщо незако́нно змага́ється.

Трудящому хліборо́бові нале́житься першому покуштувати з плоду.

А в великому домі знахо́диться по́суд не тільки золотий та срібний, але й дерев'яний та гли́няний, і одні посу́дини на честь, а другі на не́честь.

Отож, хто від цього очистить себе, буде по́суд на честь, освя́чений, потрібний Володареві, приготова́ний на всяке добре ді́ло.

Бо хто слуха́ч слова, а не викона́вець, той подібний люди́ні, що риси обличчя свого розглядає у дзе́ркалі, —