Біблійні вірші про Lasciviousness

Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,

як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...

А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:

Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,

бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!

Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.

Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!

Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,

щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:

„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди,“ а хто нерозумний, то каже йому́:

„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.

І не відає він, що самі́ там мерці́, у глиби́нах шео́лу — запро́шені нею!

Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:

дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!..

Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“

Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,

пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.

Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“

Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,

і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів.

Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.

Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь.