Біблійні вірші про God

А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.

Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?

Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?

Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?

Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,

що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,

хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?

Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.

Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.

Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?

Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.

А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:

якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.

Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!