Біблійні вірші про Women

Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.

І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.

Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.

А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагі́т, і жінка, Дама́ра ім'я́м, та інші із ними.

Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне.

Хо́чу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог.

Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, — осоромлює він свою го́лову.

І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою го́лову, бо це є те саме, як була́ б вона виголена.

Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стри́гтися чи голитися, нехай покривається!

Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка — чоловікові слава.

Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,

не ство́рений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.

Тому жінка повина мати на голові знака вла́ди над нею, ради анголів.

Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.

Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все — від Бога.

Поміркуйте самі між собою, чи присто́йне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?

Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає воло́сся, то безчестя для нього?

Коли ж жінка ко́су запускає, — це слава для неї, бо замість покрива́ла да́на коса́ їй.

нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, — тільки кори́тись, як каже й Зако́н.

Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, — непристойно бо жінці говорити в Церкві!

Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі.

Так само й жінки́, — у скромнім убра́нні, з соромли́вістю та неви́нністю, — нехай прикрашають себе не плеті́нням воло́сся, не кошто́вними ша́тами,

але добрими вчинками, як то ли́чить жінка́м, що присвячуються на побожність.

Нехай жінка навчається мо́вчки в повній покорі.