Біблійні вірші про Wife

І цього дня казатимуть те саме княгині перські та мідійські, що почують про цари́цин учи́нок, до всіх царськи́х князі́в, — і бу́де багато пого́рди та гніву!

Якщо цареві це добре, нехай ви́йде царськи́й нака́з від нього й нехай буде записане в зако́нах Персії та Мідії, і нехай не поминеться, щоб Вашті більш не прихо́дила перед обличчя царя Ахашвероша, а її царюва́ння цар дасть іншій, ліпшій від неї.

А коли почується царськи́й нака́з, який цар зробить відо́мим у всім своїм царстві, хоч яке велике воно, то всі жінки́ віддадуть честь своїм чоловікам, від великого й аж до мало́го“.

І була приємна ця рада в оча́х царя та князі́в, і цар зробив за Мемухановим словом.

І порозсила́в він листи до всіх царськи́х окру́г, до кожної округи — письмо́м її, і до кожного наро́ду — мовою його́, щоб кожен чоловік був па́ном у домі своєму, і говорив про це мовою свого наро́ду.

Ора́ли були́ на хребті́ моїм плугатарі́, поклали вони довгі бо́розни,

та Господь справедливий, — Він шну́ри безбожних порва́в!

Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях.

Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.

Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.

Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.

Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.

Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спі́льному домі.

Ліпше сидіти в пусти́нній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.

Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.

Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:

під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,

під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!..

Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:

довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!

Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.

Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.

Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.

І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.

Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.