Біблійні вірші про Wicked

Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.

Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.

Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.

Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.

А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!

Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“

Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...

Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!