Біблійні вірші про Slander

Безумний говорить у серці своїм: „Нема Бога“! Зіпсу́лись вони, і несправедливість обри́дливу чинять, нема доброчи́нця!

Усі повідступа́ли, разом стали оги́дними, нема доброчи́нця, нема ні одно́го!

Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.

Госпо́дь із Сіону пошле бе́рло сили Своєї, — пануй Ти поміж ворога́ми Своїми!

Наро́д Твій готовий у день військово́го побо́ру Твого, — в оздо́бах святині із ло́ня зірни́ці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість.

Let this be the reward of mine adversaries from the LORD, and of them that speak evil against my soul.

Поклади, Господи, сторо́жу на у́ста мої, стережи́ двері губ моїх!

Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

Хто нена́висть ховає, в того губи брехли́ві, а хто на́клепи ширить, той дурнове́рхий.

Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.

Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки.

Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.

Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.

Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.

Молот, і меч, і гостра стріла́ — люди́на, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий.

Вітер північний народжує дощ, а таємний язик — сердите обличчя.

З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.

Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.

Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.

поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.

Вони всі відсту́пники над відсту́пниками, чинять на́клепи, усі вони мідь та залізо, вони згу́бники!

Один о́дного зво́дить, і правди не кажуть, привчи́ли свого язика́ говорити неправду, пому́чилися, лихо чинячи!

Бо чув я обмову числе́нних, — ось о́страх навко́ло: Розкажіть, — доне́семо на нього! Кожен муж, який в мирі зо мною, чатує мого упа́дку та каже: „Може буде обма́нений — і переможемо його, і помстимо́ся над ним!“

І сказали зверхники до царя: „Нехай же уб'ють цього чоловіка, бо він осла́блює руки воякі́в, позосталих у цьому місті, та руки всього народу, говорячи їм слова́, як оці. Бо цей чоловік не шукає для цього наро́ду добра, а тільки зла!“