Біблійні вірші про Prudence

Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.

Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.

Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду.

Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу.

Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує.

Кожен розумний за мудрістю робить, а безу́мний глупо́ту показує.

Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.

Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.

Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.

Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.

Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший.

Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться.

Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.

Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.

Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.

Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.

Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.

Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.

Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.

Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.

Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.

Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.

Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.

Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапли́вий — на збиток.

Скарб цінни́й та олива в мешка́нні премудрого, та нищить безумна люди́на його.